1. Піфагорійська школа філософії…………………………………………3

2. Призначення філософії…………………………………………………..7

3. Проблема сутності людини в історії філософії……………………….14

4. "Критичний раціоналізм" К. Поппера………………………………..22

Лытература…………………………………………………………………24

На підставі даного вище дослідження мілетської школи можна лише переконатися в активному впливі світогляду на процес математичного пізнання тільки при радикальній зміні соціально-економічних умов життя товариства. Проте залишаються відкритими питання про те, чи впливає зміна філософської основи життя товариства на розвиток математики, чи залежить математичне пізнання від зміни ідеологічної спрямованості світогляду, чи має місце обернений вплив математичних знань на філософські ідеї. Можна спробувати відповісти на поставлені питання, звернувшись до діяльності піфагорейської школи.

Піфагореїзм як напрямок духовного життя існував протягом всієї історії Древньої Греції, починаючи з VI століття до н.е. І пройшов у своєму розвитку ряд етапів. Питання про їхню тимчасову тривалість складне і дотепер не вирішене однозначно. Основоположником школи був Піфагор Самосський (бл. 580-500 до н.е.). Жоден рядок, написаний Піфагором, не зберігся; взагалі невідомо, чи вдавався він до письмової передачі своїх думок. Що було зроблено самим Піфагором, а що його учнями, встановити дуже важко. Свідчення про нього старогрецьких авторів суперечливі; якоюсь мірою різноманітні оцінки його діяльності відбивають різноманіття його навчання.

1. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. - М., 1990. - С.148

2. Ильин И.А. Путь к очевидности. - М., 1993. - С.137-143.

3. Сартр Ж.П. Экзистенциализм - это гуманизм // Сумерки богов. - М., 1989. - С.323-324.

4. Тейяр де Шарден П. Феномен человека.- М., 1987. - С.135-136.

5. Фромм Э. Бегство от свободы. - М., 1990. - С.30, 40.

Примечаний нет.