1. Державний устрій Німеччини в період Веймарської республики..............3

2. Буржуазні реформи в Японії 60-70 роках ХХ ст...........................……......13

3. Четверта республіка у Франції ..........……………………………..……....30

Список використаної літератури.……………………………………….....34

Головною функцій рейхстагу оголошувалася законодавча діяльність. Стаття 68 встановлювала, що "імперські закони видаються рейхстагом". Для ухвалення закону була достатньо простої більшості, а для закону, що змінював конституцію, була потрібна кваліфікована більшість (2/3 голоси при участі в голосуванні не менші дві третини депутатів).

Проте влада рейхстагу була істотно урізана іншими найвищими органами влади - перш за все рейхсратом, спадкоємцем бундесрата і наступником Комітету держав. Це був бюрократичний орган, що складався з членів урядів земель. Рейхсрат мав право вето"

(suspensives veto), що "відстрочувало, міг опротестувати закони, прийняті рейхстагом, які в цьому випадку поступали на вторинний розгляд і потребували кваліфікованої більшості.

Вплив рейхстагу на виконавчу владу, формально йому підзвітну, теж було обмежено. Правда, згідно конституції, імперський уряд, що складається з рейхсканцлера і міністрів, що призначаються і звільняються президентом, мав потребу для своєї діяльності у вотумі довіри з боку більшості рейхстагу. При внесенні до рейхстагу законопроектів уряд зобов'язаний був заздалегідь погоджувати їх з рейхсратом.

"Президент імперії, - встановлювала стаття 41 Веймарской конституції, - обирається всім німецьким народом. Вибраний може бути кожен німець, якому виповнилося 35 років". Президент обирався на 7 років з необмеженим правом переобрання. У його обов'язки входило представництво імперії в міжнародно-правових відносинах, призначення уряду і міністрів, ухвалення їх відставки. Переважне положення президента по відношенню до рейхстагу полягало перш за все в праві президента розпустити рейхстаг і призначити нові вибори.

1. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. -М.: Инфра-М: Форум, 2000. -486, с.

2. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -671 с.

3. Бостан С. К. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -503 с.

4. Драбкин Л. В.. Становление Веймарской республики. М., 1978.

5. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія/ За ред. В.Д. Гончаренко; - К.: Видавничий дім, 2002. -714 с.

6. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2004. -615, с.

7. Михалева Н. А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. -М.: Юрист, 1999. -349, с.

8. Омельченко І. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2000. -132, с.

9. Патрушев А.И. Германия в XX веке; М.: Дрофа, 2004.

10. Рубаник В. Є. Лекції з історії держави та права зарубіжних країн: Навч. посібник,. -Х.: Консум, 2003. -527 с.

11. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. -Х.: Право, 2001. -415, с.

12. Хома Н. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. -К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000: Магнолія плюс, 2003. - 474 с.

13. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вуз.: У 2 т./ За ред. В.Д.Гончаренка. -К.: Ін Юре, 1998.

14. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак. -К.: Вентурі, 1997. -303 с.

15. Шостенко І.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник; -К.: МАУП, 2003. -101, с.

Примечаний нет.