ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1.СТРУКТУРА ЛІСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 4

А)ТИПИ ПІДПРИЄМСТВ 4

Б) ТИПИ ПІДПРИЄМСТВ НАЙБІЛЬШ РОЗВИНЕНІ В УКРАЇНІ 5

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНЕ СТАНОВИЩЕ ЛІСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 10

А)РЕСУРСИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ 10

Б)РОЗВИТОК ГАЛУЗІ В ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ КРАЇНАМИ 13

В)ПРОБЛЕМИ ЛІСНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 14

РОЗДІЛ 3. РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ 18

РОЗДІЛ 4. ПРИКЛАД ПІДПРИЄМСТВА ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ДОК" 20

А)Про підприємство 20

Б)Деревинностружкові плити 21

В)Фанера клеєна 22

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ 23

ВИСНОВОК 29

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 31

Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, тобто загальне лісовивезення деревини, становить 14-14,5 млн. м3. Щорічний завіз деревини з інших країн становить 21-22 млн. м. в умовно круглому лісі. Отже, щорічно Україна споживає близько 36 млн. м" деревної сировини. За період 1975-1990 р. споживання деревини в цілому по республіці знизилося приблизно на 2 млн. м (насамперед у будівництві, промисловості), але помітно зросла реалізація деревини населенню.

Оскільки народне господарство республіки відчуває гостру нестачу деревної сировини, найважливішим напрямом вишукування її резервів є підвищення ефективності використання наявних лісових ресурсів на основі їх більш глибокої хіміко-механічної переробки.

Деревообробний підкомплекс займає провідне місце в лісовиробничому комплексі. Він представлений рядом галузей, підприємства яких розташовані в усіх областях України, причому як у районах заготівлі лісу, так і в місцях споживання виробленої продукції. Але основна частина продукції виробляється на території областей Західного регіону і Полісся.

Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам виробництва складає - 2,8%,по чисельності працюючих - 4,6%, по вартості основних виробничих фондів-близько - 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв'язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревину,технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматичнорегулю-ючи,санаторно-гігієнічні,оздоровчі.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн.. гектарів, в т.ч.покрита лісом - 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише 14,3%,що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина - 18%,Франція - 27,8% ,Румунія - 28,1%, Польща - 28,7%, Німетчина - 29%, США - 32,7%, Болгарія - 34,4%). Запаси деревини в Україні складають 1,3 млрд. м3 (2004р.)

Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі - впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів. Так лише в період 1814 - 1914років площа лісів зменшилась на третину.

Тотальні вирубки лісу в період Другої світової війни і в післявоєнні роки призвели до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі по його ростовим групам: молодняк досягає 45% , середньовіковий ліс - 38%, спілий - 7%,Між тим як оптимальні значення цих показників повинно складати відповідно 32, 34, 17. Особливо інтенсивні рубки ведуться в соснових і дубових посадках, в яких на спілий ліс припадає менше ніж 4%.В цілому спілі ліси займають площу, яка в 2,5 рази менше оптимальної, а в соснових лісах - в 7 разів менше.

На території України переважають цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості.

По народногосподарському значенню і функціям ліси України розділяють на дві групи. До першої групи (48% площі лісів) відносять водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення. Деревину в лісах першої групи заготовляють при проведенні лісогосподарських міроприємств - рубок уводу за лісом санітарних і лісовідновлюючих рубок спілого лісу.

10. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - С. 199-206.

11. Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду // Науковий вісник. - 2001. - №3

12. Жук М. В. Комерційна географія України. Чернівці: Прут, 1998

13. Заблоцький Б. Ф., Кокошко М. Ф., Смовженко Т. С. Економіка України. Львів: ЛБК НБУ, 1997

14. Заставний Ф. Д. Географія України. Львів: Світ, 1994

15. Іщук С. І. Територіально-виробничий комплекс і економічне районування. Київ, 1996

16. Мельник С. А. Управління регіональною економікою. Навчальний посібник. Київ, 2000

17. Михасюк І., Яків М., Залога З., Сажинець С. Регіональна економіка. Львів: Українські технології, 1998

18. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. - 1999. - № 5. - С. 47-55.

19. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація транспортної системи України // Економіка України. - 1998. - № 9. - С. 45-52.

20. Розміщення продуктивних сил України / за ред. Качана Є. П. Київ: Вища школа, 1998

21. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В.Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. - К.: Либідь, 1998, -С. 369-386.

Примечаний нет.