|
Актуальність дослідження. Корінні зміни в суспільному житті України, прагнення її вступити до колу найрозвиненіших країн світу ставлять нові вимоги до розв'язання проблем підготовки молоді до життя в сучасних умовах. Гострота цієї загальносоціальної, а передусім психолого-педагогічної проблеми посилюється стосовно випускників шкіл для сліпих. Покращення організації навчально-виховної діяльності в таких закладах зумовлено необхідністю готувати та виховувати незрячу людину таким чином, щоб вона успішно адаптувалася у дорослому житті, змогла найти там собі місце.
У програмі "Освіта. Україна ХХІ століття" зазначається, що педагогіка і психологія мають активно сприяти соціально-економічним реформам в Україні. Дефектологічний розділ цього документа включає проблеми мотиваційного забезпечення навчальної і трудової діяльності аномальних дітей та психології поведінки такої людини в суспільстві. Розвиток демократичних інститутів у державі, формування духовної культури та моральних цінностей особистості, її соціально-економічний статус великою мірою визначається рівнем освіти дітей, ставленням до них як до найвищої соціальної цінності. Саме тому уряди багатьох країн світу дбають про соціальний захист дітей, про дотримання права на доступну освіту, зокрема й дітей-інвалідів по зору.
В Україні ці питання постають з особливою актуальністю. Внаслідок кризових явищ в економічній та соціальних сферах зрозуміло, що не завжди знаходять собі місце в житті навіть люди без фізичних та психічних вад, а що ж тоді говорити про інвалідів? Однак, незважаючи на це, в наших складних умовах в Україні продовжує існувати та успішно функціонувати мережа навчальних закладів для сліпих та слабкозорих дітей, налагоджено функціонування відповідних державних установ, відчувається підтримка громадськості і благодійних організацій.
Вивчення діяльності навчально-виховних закладів і центрів для сліпих і слабкозорих дітей є однією з необхідних умов подальшого вдосконалення роботи з ними. Однак, як свідчить практика, сьогодні недостатньо приділяється уваги узагальненню та розповсюдженню передового педагогічного досвіду, набутого в таких закладах. Одним із прикладів може слугувати Кам'янець-Подільський навчально-виховний комплекс для слабкозорих дітей. Заснований ще у минулому столітті, він сьогодні функціонує в певній інформаційній ізоляції для широкого колу дослідників. Проведена робота з збору матеріалів свідчить про те, що не існує про нього друкованих видань, які б висвітлювали історичний шлях цієї школи, внесок педагогів минулого в копилку виховання та навчання дітей з вадами зору. Завдяки цьому втрачаються надбання минулого, забуваються досягнення багатьох поколінь вчителів, які більш як сто років чесно та сумлінно віддавали свою працю дітям. В деякій мірі розв'язанню цього питання посприяло створення у 2003 році музею історії школи, який увібрав у себе інформацію про найбільш вагомі етапи у розвитку даного навчального закладу.
Метою даної роботи ставиться вивчення історії створення Кам'янець-Подільського училища (НВК) для сліпих, прослідкувати його шлях та основні здобутки минулого та сьогодення.
Завданнями, що забезпечують досягнення цієї мети, стали:
1. Вивчення історії розвитку навчального закладу у радянські часи, внесок педагогів в методику навчання дітей.
2. Дослідження становлення школи за часів нової незалежної України.
3. Вивчення основних питань організації навчально-виховного процесу на всіх етапах існування училища.
Об'єкт дослідження - Кам'янець-Подільський навчально-виховний комплекс для слабкозорих дітей.
Предмет дослідження - питання організації в ньому навчально-виховного процесу протягом історії його існування.
Методи дослідження. Аналіз спеціальної літератури, історичних, краєзнавчих матеріалів, а також застосування методів порівняння, класифікації, узагальнення.
|
На уровень вверх
Купить