Свідчення візантійських, готських, латинських та арабських авторів VI-VII ст. про антів - перші незаперечні історичні згадки про слов'янські племена на східноєвропейській рівнині. Як повідомляли тогочасні історики, (візантійський - Прокопій Кесарійський, готський - Йордан та ін.), анти являли собою частину слов'ян-венедів. Перша згадка про них у писемних джерелах датована 375, остання - 602 р. н. е. Мовою антів, на думку лінгвістів, була слов'янська. Імена во-ждів (Бож, Мезамир, Лаврит та ін.) теж звучать як слов'янські. Культура, звичаї та норми їхнього суспільного укладу мали також чітко виражене слов'янське забарвлення. Релігійні уявлення були такими ж язичницькими, як згодом і поганська віра східних слов'ян.
Як свідчать писемні та археологічні джерела, анти жили невеликими поселеннями на бере-гах річок та озер, займалися скотарством та хліборобством. Вони мали військові укріплення не в кожному селі, а спільні - для кількох поселень. На думку вчених, в антів на зміну родовій общині прийшла нова, територіальна сільська община, в якій поступово виділилися окремі заможні сім'ї, що володіли певною власністю. Ця новонароджена племінна верхівка була досить різнорідною. До неї входили передовсім вожді племен. Зарубіжні історики називають їх королями, старійшинами, "вельможами". Вони виділялися з основної маси населення своїм майновим становищем, збага-чуючись за рахунок привласнення продуктів праці членів общини у вигляді данини. За свідчення-ми візантійських істориків, у антів значного розвитку набуло рабство, яке поряд із збиранням да-нини було початковою формою експлуатації в процесі становлення класового суспільства.
Суспільний і політичний лад антів привертав до себе пильну увагу дослідників. Зокрема, Прокопій Кесарійський писав, що антами не править хтось один, а здавна управляє ними народне зібрання, і всі справи, добрі чи лихі, вони вирішують спільно (демократія). Проте в моменти зага-льної небезпеки вони обирали царя ("Rех"), авторитет якого визнавав увесь народ Такими вождя-ми антів були Бож, Мезамир, Ардагаст, Мусокій, Доброгаст та ін. Воєнна здобич, контрибуції, по-дарунки сприяли накопи-ченню багатств антських вождів, що, в свою чергу, посилювало їх війсь-кову і політичну владу. Все це прискорювало майнову та соціальну диференціацію слов'янського суспільства, сприяло формуванню в ньому класових відносин.
На думку вчених, у цеп період виникає перехідна (між докласовою і класовою формація-ми) форма управління суспільством, коли продовжували використовуватися деякі родові форми регулювання соціальних процесів, але вже в інтересах пануючого класу, що поступово зароджува-вся. Таку форму управління суспільством деякі дослідники називають військовою демократією, на стадії якої знаходилися й анти. Військова демократія містила в собі якості, властиві суспільному самоврядуванню, й водночас елементи державного ладу. В результаті посилення соціальної дифе-ренціації в союзах слов'янських племен усе більше зміцнювалася державно-правова основа, що зумовлювало поглиблення класовою поділу суспільства й утворення держави.
Варто зазначити, що оцінки істориками політичного об'єднання антів досить суперечливі. Дехто вважав його племінним союзом (В. Ключевський - "дулібський союз"), дехто - коротко-часним військовим об'єднанням, що створювалося для боротьби з ворогом (готами, аварами й ін.). Але цьому висновку суперечать слова Йордана, котрий писав, що анти мають спадкову царську владу (виходячи з цього, очевидно, й державу - Антське царство - Авт.). М. Брайчевський вва-жає, що політична організація антів нагадувала структуру державних об'єднань Західної Євро-пи (Карла Великого, бургундів, вандалів, готів) і була так само нетривкою.
2. Яку роль відіграли українські церковні братства в справі відродження національ-ної культури (16-17 ст.)?
Ще в 1530-1540-х роках українське і білорусь
|