Вступ

Основні тенденції розвитку західної історичної науки

на межі ХХ-ХХІ ст.

Висновок

Література

Наступаюча епоха пред'являє історикам, на думку дослідників, одну кардинальну вимогу, що її можна назвати омніальністю від латинського слова "omnia" - "все", "загальний".

Прихід на зміну формаційного підходу, таких як цивілізаційний або етногенетичний зовсім не означає кризи, переродження або кінця історії як науки. Зокрема, якщо лінійна система відліку часу зміняється на циклічну, це зовсім не відміняє лінійну систему відліку взагалі. Для того, щоб абстрагуватися, необхідно абстрагуватися від чого-небудь. Теза, виказана Л.Фейєрбахом в ХІХ столітті про те, що ніяка ідея не вичерпана повністю, а продовжує співіснувати разом із тими, знов з'являються, перекликається з тезою К.Поппера (ХХ ст.) про знання, як про якусь будівлю, яка перманентно занурюється в грунт і безперервно надбудовується новими теоріями і ідеями, що в свою чергу постійно верифікуються [6, 23].

Створення єдиного інформаційного поля ставить перед істориками ХХІ століття невідкладну задачу - омніальності історичного знання. Сучасний історик, як відзначають західні дослідники незалежно від того, працює він в Москві, Нью-Йорку, Парижі, Лондоні, Берліні, Каїрі або Кіото повинен чітко усвідомлювати, що історія- це наука "задача якої полягає у виробництві перевірених знань, істинність яких заснована на системі ясних і верифікованих доказів, дійсних в наперед обумовлених межах" [4, 18]. Для цього вона використовує свій понятійний і парадігмальний апарат, і саме загальність історичного знання дозволить дослідникам максимально скоректувати і систематизувати цей апарат. Будь-який сучасний історик, не замикаючись в рамках однієї схеми, повинен бути однаково добре знайомим і з домарксистськими концепціями історії, і з теорією К.Маркса, теорією

1. Леви Дж. К вопросу о микроистории/ / Современные методы преподавания новейшей истории. М., 2003.

2. Джойс П. Конец социальной истории// Современные методы преподавания новейшей истории. М., 2003.

3. Историческая наука в XX веке. Историография истории нового и новейшего времени стран Европы и Америки/Ред. А. В. Адо. - М., 2001.

4. Ковальченко И.Д, М. Эмар. К началу выхода нового издания // Исторические записки. Теоретические и методологические проблемы исторических исследований. Вып.1 (119). М., 1995.

5. Организация исторической науки в странах Западной Европы/Ред. В. В. Согрин. М., 2000.

6. Про А. Двенадцать уроков по истории. М., 2000.

7. Репина Л. П. "Новая историческая наука" и социальная история. М., 1998.

Примечаний нет.