Геракліт Ефеський (544 - 488 рр. до н. ери) - творець античної діалектики, оригінальний і яскравий філософ. Вчення Геракліта стало одним з величних досягнень древньогрецької культури. Напрямок, яким він очолював в античній філософії, відіграв важливу роль в подальшому розвитку надбань мілетської школи і діалектичного погляду на світ речей і явищ. Філософ виступив на захист своїх попередників (Фалеса, Анаксімандра, Анаксімена), їх уявлення про матеріальні начала всього існуючого, проти ідеалістичних та антидіалектичних вчень Піфагора і елеатів - Парменіда, Зенона (кінець VI - початок V ери). Останні виражали інтереси реакційної аристократії і вели непримиренну боротьбу проти мілетської філософської школи і Геракліта.
Твір Геракліта, який дійшов до нас під назвою "Про природу" складається з трьох глав: про всесвіт, про державу і про богослів'я. Філософ приніс його в дарунок храмові Артеміди (одне з "семи чудес світу"), написавши його не дуже зрозумілою мовою, щоб книга була доступною лише здібним її зрозуміти. Сучасник філософа свідчив, що твір цей здобув для Геракліта таку славу, що "від нього пішли і послідовники його вчення, котрі були названі гераклітовцями" (Фрагменты..., стор. 177).
З твору Геракліта "Про природу" збереглося біля 130 фрагментів, суджень, висловлювань, настанов. Вони є основою для з'ясування філософського вчення мислителя.
|
1. Бичко І.В. Філософія. Курс лекцій. - Київ, 1994 р.
2. Філософський словник. - К., 2000.
3. История Философии - под ред. Проф. Н.В. Мотрошиловой\\ "Греко-
латинский кабинет"\\ Москва\\ 1998 г.
4. Супрунов В.Г. Античная философия. М. 1998
5. В. І. Лубський "Релігієзнавство".
|