Які джерела та особливості філософського значення.

матеріал для своїх гранично широких узагальнень із природничих та суспільних наук, з людської практики. Це не просто сума знань, оскільки філософські узагальнення завжди пов'язані з основним питанням філософії і з проблемою сутності розвитку. З другого боку, філософія є загальнотеоретичною і загальнометодологічною основою наук, озброює їх знаннями принципів, законів, категорій науково-творчого мислення, дає їм найголовніші пізнавальні орієнтири. Тому для того, щоб будь-який вчений був на висоті вимог сьогодення, йому необхідно володіти глибокими філософськими знаннями.

Однією з найважливіших функцій філософії є формування нею найзагальніших ідей, уявлень про природу, про форми людської діяльності. У філософії вони одержали назву універсалій. Важливе місце серед них займають категорії, які відображають найза-гальніші зв'язки, відношення між речами, явищами. Ні в науці, ні в повсякденному житті обійтись без них неможливо. Тому в своїй сукупності вони становлять основу людського інтелекту.

Категорії виникають на певному етапі історичного розвитку і втілюються в мовних структурах. Аналізуючи їх і дії людей філософи виявляють загальні основи мислення й практики.

В найзагальніших основах культури важливе місце займають узагальнені образи буття в їх взаємозв'язку й взаємодії. У свою чергу, як було сказано, ці образи трансфор-муються у філософські вчення: онтологію, праксеологію, гносеологію, аксіологію та ін. Тому філософія в науковому пізнанні та суспільному житті виконує ряд важливих функ-цій:

світоглядна: формує загальну систему розуміння природи, людини, суспільства в їх сутнісних характеристиках, тобто вирішує загальнотеоретичні проблеми їх наукового ро-зуміння. Вона формується в процесі осмислення, обґрунтування світоглядних ідеалів. Фі-лософія як світогляд - це не лише зміст, а й спосіб осягнення дійсності, а також принци-пи самого життя, які визначають характер діяльності людей. Найважливішим компонен-том світогляду є ідеали як визначальні життєві цілі. Характер уявлень про світ сприяє пос-тановці певної мети, життєвих завдань, із узагальнення яких виробляється життєвий план, формуються відповідні ідеали.

У формуванні цієї функції філософія спирається на сукупність наук, на всю людсь-ку практику освоєння дійсності, визначає своє ставлення до релігії, яка теж претендує на виконання світоглядної функції.

онтологічна: вирішує проблему, яким є світ сам по собі, безвідносно до людини, людських форм пізнання, в яких він (світ) дається людині, яка його природа, сутність, структура. До онтологічних включалась і проблема людського буття, його залежності від зовнішніх факторів, під якими мали на увазі якприродні, так і надприродні чинники. Ця функція тісно пов'язана з попередньою; праксеологічна: досліджує активне, дійове, прак-тичне ставлення людини до світу, можливості, способи й межі її діяльності, зокрема про-блема свободи й необхідності та різні спроби її розв'язання (фаталізм, волюнтаризм);

гносеологічна (логіко-гносеологічна): досліджує процес закономірності пізнання світу людиною, визначає його сутність, можливості, умови, закономірності, розробляє систему принципів і категорій, які організують раціональне пізнання, є його понятійним фундаме-нтом; методологічна: відіграє роль загального методу, цілісної сукупності орієнтирів як практично-перетворюючої, так і пізнавальної діяльності. Осмислюючи й обґрунтовуючи стратегію щодо реалізації людських ідеалів, формуючи принципи їх досягнення, філосо-фія цим самим виконує методологічну роль. Процес пізнання й практичної діяльності мо-же дати належний ефект, лише будучи відповідно упорядкованим і організованим. Якщо на перших порах секрети такої упорядкованості залишалися поза увагою людей, то в по-дальшому вони виділяються в спеціальний предмет раціонального пізнання і фіксуються як система соціально апробованих правил, нормативів пізнання і діяльності. Пізніше ме-тодологія стає предметом спеціальної теоретичної рефлексії, формою якої виступає пере-дусім філософське осмислення принципів організації і регуляції пізнавальної діяльності, виділення в ній умов, структури й змісту знання, а також шляхів, що ведуть до істини. Кожна наука сама розробляє свої методи, але вони спираються на ту чи іншу філософську систему.

работа не полностью