|
Якщо будь-яку істину, отриману в процесі пізнання, вважати вічною, незмінною, раз і назавжди нам даною, то ми приходимо до догматизму (від латинського догма - думка, вчення), з якого починається занепад і навіть загибель науки, творчого пошуку. Догматизм оперує незмінними поняттями, формулами без врахування нових знань, конкретних умов місця і часу, тобто в даному разі вважає істину лише абсолютною, ігнорує конкретність істини (прикладом можуть бути релігійні догмати, марксизм у його сталінському варіанті та ін.).
Протилежним догматизму є релятивізм (від латинського релятивус - відносний) як учення про відносність, умовність, суб'єктивність людського пізнання. Вважаючи, що будь-яке знання є лише відносним, релятивізм заперечує об'єктивність істини, вважає, що в наших знаннях не відображається об'єктивна дійсність.
Ж.-Ж. Руссо, французький просвітитель, якось висловив думку, що "тисячі шляхів ведуть до помилкових думок, до істини - лише один". Тому в реальному процесі пізнання, складному й суперечливому, завжди є місце для заблудження (як еквівалент вживаються такі слова, як хиба, похибка, омана) - перекрученого, хибного усвідомлення дійсності, зумовленого в кожний даний момент обмеженістю наших знань та суспільно-історичної практики.
|
|
1. Філософія. Курс лекцій / За ред. Бичко І.В. - К., 2004.
2. Філософія. Підручник / За ред. Горбача Н.Я. - Львів, 2003.
3. Філософія: Навч.посібник / За ред. Надольного І.Ф. - К., 1997.
4. Єрмоленко А.М. Форми пізнання і вчення про істину. // Практична філософія.-№8, 2004.
|
На уровень вверх
Купить